| Эпитафии: | Епітафії: |
| Помним, любим, скорбим. | Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. |
| Вечная память о тебе в сердцах родных. | Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| Слова и слезы бессильны передать всю глубину нашего горя. | Слова й сльози неспроможні передативсю глибину нашого горя. |
| И взыщут творившие доброВоскресение жизни. | І вийдуть ті, хто творив добро,У воскресіння життя. |
| Блаженны плачущие: ибо они утешатся. | Блаженні плачучі, бо вони утішаться |
| Ты всегда в памяти нашей. | Ти завжди в нашій пам’яті. |
| Смерть есть всему успокоение. | Смерть є всьому заспокоєння. |
| Отче, в руки твои передаю дух мой. | Отче, у руки твої передаю дух мій. |
| Словами не высказать, слезами не выплакать – Наше горе. Ты всегда в наших сердцах. | Словами не висловити, слізьми не виплакати– Наше горе. Ти завжди в наших серцях. |
| Ты ушел из жизни, а из сердца – нет. | Ти пішов з життя, а із серця – ні. |
| Покойся до радостного утра! | Спочивай до радісного ранку! |
| Светлый, чистый образ твой всегда с нами. | Світлий, чистий образ твій завжди з нами. |
| Тому, кто дорог был при жизни,От тех, кто любит и скорбит. | Тому, хто дорогий був при житті,Від тих, хто любить і сумує. |
| Нет больше горя, чем горечь от утраты. | Немає більшого горя, ніж гіркота втрати. |
| Живой тебя представить так легко,Что в смерть твою поверить невозможно. | Тебе живою уявити легко так,Що в смерть твою повірить неможливо. |
| Вы, листочки, не шумите,нашу маму не будите. | Ви, листочки, не шуміть,нашу маму не будіть |
| Уйдя из жизни все еще живешь,Ты, в наших помыслах, мечтаньях. | Пішовши з життя, все ще живешТи, в наших помислах і мріях. |
| Не выразить словами всей скорби и печали,В сердцах и памяти всегда ты с нами. | Не виразити словами всієї скорботи і печалі,У серцях і пам’яті завжди ти з нами. |
| Спи доченька, любимая, спокойно,Ты свой короткий путь прошла честно и радостно. | Спи, донечко, улюблена, спокійно,Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно. |
| Спасибо за вместе прожитые годы… | Спасибі за разом прожиті роки… |
| Спи спокойно, дорогой сын. | Спи спокійно, любий сину. |
| В сердцах людей оставил след,Память о тебе вечно жива. | В серцях людей залишив слід,Пам’ять про тебе вічно жива. |
| Светлая память о тебе,Навсегда останется в наших сердцах. | Світла пам’ять про тебеНазавжди залишиться в наших серцях. |
| Нашу боль не измерить, и в слезах не излить,Мы тебя, как живого – будем вечно любить. | Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,Ми тебе, як живого – будемо вічно любити. |
| «Я девушкой, невестой умерла…» | «Я дівчиною, нареченою вмерла…» |
| «Наконец счастлив». | «Нарешті щасливий». |
| Человеку, который увидел ангела. | Людині, котра побачила ангела. |
| «Спешите делать добро!» | «Поспішайте робити добро!» |
| Тепло души твоей осталось вместе с нами. | Тепло душі твоєї залишилось разом з нами. |
| Когда уходит близкий человек,В душе остается пустота,Которую ничем не залечить. | Коли йде близька людина,В душі залишається порожнеча,Яку нічим не залікувати. |
| Все было в нем – душа, талант и красота,Искрилось все для нас, как светлая мечта. | Все було в ньому – душа, талант, краса,Іскрилось все для нас, як світла мрія. |
| Светлый образ твой в памяти нашей. | Світлий образ твій у пам’яті нашій. |
| Ты рано ушел от нас, наш любимый,Унес наше счастье и радость. | Ти рано пішов від нас, коханий,Забрав наше щастя й радість. |
| Тише, березы, Листвой не шумите,Сына …………… Вы мне не будите! | Тихіше, берези, Листям не шуміть,Сина …………… Ви мені не будіть! |
| Ангел родной, прости – виновата,Что не была в час смерти рядом с тобой. | Ангеле мій рідний, вибач – винна,Що не була в годину смерті поруч із тобою. |
| Как много нашего ушло с тобой,Как много твоего осталось с нами. | Як багато нашого пішло з тобою,Як багато твого залишилося з нами. |
| Память о тебе останется навсегда в наших сердцах. | Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. |
| Тому, кто дорог был при жизни,От тех, кто любит и скорбит. | Тому, хто дорогим був при житті,Від тих, хто любить і скорбить. |
| Одной звездой стало меньше на земле,Одной звездой стало больше на небе. | Однією зіркою стало менше на землі,Однією зіркою стало більше на небі. |
| И сердцу больно, и горю нет конца. | І серцю боляче, і горю немає кінця. |
| Почто так рано нас оставил,Так рано в вечность отошел? | Чому так рано нас залишив,Так рано в вічність відійшов? |
| Прости! Ещё увидимся опять с тобой. | Пробач! Ще побачимось знову з тобою. |
| Лежал бы ты – читал бы я. | Лежав би ти – читав би я. |
| Какая шутка – наша жизнь земная!Так думал я. Теперь я это знаю. | Яким же жартом є наше земне життя!Так думав я. Тепер же – я це знаю. |
| Вечно будет о тебе слеза матери,Грусть отца, одиночество брата,Скорбь бабушки и дедушки. | Вічно буде про тебе сльоза матері,Смуток батька, самотність брата,Скорбота бабусі й дідуся. |
| Великой скорби не измерить,Слезами горю не помочь. | Великої скорботи не виміряти,Слізьми горю не зарадити. |
| Вечная память о тебе в сердцах родных. | Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних. |
| Любим тебя, гордимся тобой,И в памяти нашей всегда ты живой. | Любимо тебе, пишаємся тобою,І в пам’яті нашій завжди ти живий. |
| Как капли росы на розах, На щеках моих слезы.Спи спокойно, милый сын,Все тебя мы любим, Помним и скорбим. | Як на трояндах краплі роси, На щоках моїх краплі сльози. Спи спокійно, милий син,Всі тебе ми любимо, Пам’ятаєм і скорбим. |
| Опустела без тебя земля. | Спорожніла без тебе земля. |
| Был праведен и непорочен и ходил пред Богом! | Був праведний і непорочний і ходив перед Богом! |
| Да воздаст Господь за дело твое,И да будет тебе полная награда от Господа Бога,К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами! | Нехай Господь заплатить за чин твій,і нехай буде нагорода твоя повна від Господа,Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатисяпід крильми Його! |
| Что это за памятник, который я вижу?Это могила человека Божия! | Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?Це могила людини Божої! |
| Умер он в доброй старости,Насыщенный жизнию,Богатством и славою… | Помер він у добрій старості,Насичений життям,Багатством і славою… |
| Жизнь моя – дуновение! | Життя моє – подих! |
| В вечной памяти будеть праведник;Не убоится худой молвы! | У вічній пам’яті праведний буде;Не боїться він звістки лихої! |
| Вернуть нельзя, Забыть невозможно. | Повернути не можна, Забути неможливо. |
| Вот и ВСЁ. | От і ВСЕ. |
| И скучно, и грустно, И не кому руку подать. | І нудно, і сумно, І нема кому руки подати. |
| Слова и слезы бессильны передать,Всю глубину нашего горя. | Слова і сльози неспроможні передатиВсю глибину нашого горя. |
| Ты всегда в памяти нашей. | Ти завжди в пам’яті нашій. |
| Любимый человек не умирает,Он с нами просто жить перестает. | Кохана людина не вмирає,Вона з нами просто жити перестає. |
| Как рано ты ушел, родной,Оставив нам печаль и боль. | Як рано ти пішов, рідний,Залишивши нам сум і біль. |
| Ты память счастья,Что умчалось прочь. | Ти пам’ять щастя,Що помчалось геть. |
| Земной путь краток, Память вечна. | Земний шлях короткий, Пам’ять вічна. |
| Нет таких слов, чтобы выразитьВсю боль и скорбь души нашей. | Немає таких слів, щоб виразитиВесь біль і скорботу душі нашої. |
| Тепло души твоей осталось вместе с нами.И сердцу больно, И горю нет конца. | Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.І серцю боляче, I горю немає кінця. |
| Любим тебя, и в памяти нашей всегда ты жива.В сердцах людей, оставив след,Память о тебе вечно жива. | Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.У серцях людей, залишивши слід,Пам’ять про тебе вічно жива. |
| Что можно выразить словами,Коль сердце онемело?Ты, Господи содеял, Что угодно тебе. | Що можна виразити словами,Якщо серце оніміло?Ти, Господи вчинив, Нехай буде воля Твоя! |
| Любящие тебя | Люблячі тебе |
| В руки твои ГосподиПредаю дух мой. | В руки твої, Господи,Віддаю дух мій. |
| Дорогой, милой маме. | Дорогій, милій мамі. . |
Любовью, милосердием, теплом
Согрела обездоленные души,
И память светлую о ней пусть не потушит
Бесчисленная череда времен. | Любов’ю, милосердям і теплом
Зігріла обездолені ти душі
І пам’ять світлу нехай не порушить
Часу невплинна течія |
| Благословенны те, чьи будут помнить имена. | Благословенні ті, про кого не забудуть |
Земной путь короток.
Память вечна. | Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна. |
| Спи с миром и моли Бога за нас. | Cпи з миром і моли Бога за нас. |
| Немножко пожить в помыслах было. И, может, пожил бы. Да солнце зашло. | Ще трохи пожити — на думці було,
і може пожив би. Та сонце зайшло. |
