Епітафії

Епітафія (від грецького epitaphios — надгробний) — короткий текст на честь померлого, що написаний на надгробній плиті.

Епітафія пишеться як на лицьомвій, так і на зворотній стороні пам’ятника, надгробній плиті, тумбі, відповідно до необхідності та дизайн-проекту.

Найкраща епітафія – особиста, що відображає внутрішній світ померлого, його прагнення, світогляд, переконання.

Эпитафии:
Епітафії:
Помним, любим, скорбим.
Пам’ятаємо, любимо, сумуємо.
Вечная память о тебе в сердцах родных.
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
Слова и слезы бессильны передать всю глубину нашего горя.
Слова й сльози неспроможні передати
всю глибину нашого горя.
И взыщут творившие добро
Воскресение жизни.
І вийдуть ті, хто творив добро,
У воскресіння життя.
Блаженны плачущие: ибо они утешатся.
Блаженні плачучі, бо вони утішаться
Ты всегда в памяти нашей.
Ти завжди в нашій пам’яті.
Смерть есть всему успокоение.
Смерть є всьому заспокоєння.
Отче, в руки твои передаю дух мой.
Отче, у руки твої передаю дух мій.
Словами не высказать, слезами не выплакать – Наше горе. Ты всегда в наших сердцах.
Словами не висловити, слізьми не виплакати
– Наше горе. Ти завжди в наших серцях.
Ты ушел из жизни, а из сердца – нет.
Ти пішов з життя, а із серця – ні.
Покойся до радостного утра!
Спочивай до радісного ранку!
Светлый, чистый образ твой всегда с нами.
Світлий, чистий образ твій завжди з нами.
Тому, кто дорог был при жизни,
От тех, кто любит и скорбит.
Тому, хто дорогий був при житті,
Від тих, хто любить і сумує.
Нет больше горя, чем горечь от утраты.
Немає більшого горя, ніж гіркота втрати.
Живой тебя представить так легко,
Что в смерть твою поверить невозможно.
Тебе живою уявити легко так,
Що в смерть твою повірить неможливо.
Вы, листочки, не шумите,
нашу маму не будите.
Ви, листочки, не шуміть,
нашу маму не будіть
Уйдя из жизни все еще живешь,
Ты, в наших помыслах, мечтаньях.
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти, в наших помислах і мріях.
Не выразить словами всей скорби и печали,
В сердцах и памяти всегда ты с нами.
Не виразити словами всієї скорботи і печалі,
У серцях і пам’яті завжди ти з нами.
Спи доченька, любимая, спокойно,
Ты свой короткий путь прошла честно и радостно.
Спи, донечко, улюблена, спокійно,
Ти свій короткий шлях пройшла чесно й радісно.
Спасибо за вместе прожитые годы…
Спасибі за разом прожиті роки…
Спи спокойно, дорогой сын.
Спи спокійно, любий сину.
В сердцах людей оставил след,
Память о тебе вечно жива.
В серцях людей залишив слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
Светлая память о тебе,
Навсегда останется в наших сердцах.
Світла пам’ять про тебе
Назавжди залишиться в наших серцях.
Нашу боль не измерить, и в слезах не излить,
Мы тебя, как живого – будем вечно любить.
Не виміряти біль наш, і в сльозах не пролити,
Ми тебе, як живого – будемо вічно любити.
«Я девушкой, невестой умерла…»
«Я дівчиною, нареченою вмерла…»
«Наконец счастлив».
«Нарешті щасливий».
Человеку, который увидел ангела.
Людині, котра побачила ангела.
«Спешите делать добро!»
«Поспішайте робити добро!»
Тепло души твоей осталось вместе с нами.
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.
Когда уходит близкий человек,
В душе остается пустота,
Которую ничем не залечить.
Коли йде близька людина,
В душі залишається порожнеча,
Яку нічим не залікувати.
Все было в нем – душа, талант и красота,
Искрилось все для нас, как светлая мечта.
Все було в ньому – душа, талант, краса,
Іскрилось все для нас, як світла мрія.
Светлый образ твой в памяти нашей.
Світлий образ твій у пам’яті нашій.
Ты рано ушел от нас, наш любимый,
Унес наше счастье и радость.
Ти рано пішов від нас, коханий,
Забрав наше щастя й радість.
Тише, березы, Листвой не шумите,
Сына …………… Вы мне не будите!
Тихіше, берези, Листям не шуміть,
Сина …………… Ви мені не будіть!
Ангел родной, прости – виновата,
Что не была в час смерти рядом с тобой.
Ангеле мій рідний, вибач – винна,
Що не була в годину смерті поруч із тобою.
Как много нашего ушло с тобой,
Как много твоего осталось с нами.
Як багато нашого пішло з тобою,
Як багато твого залишилося з нами.
Память о тебе останется навсегда в наших сердцах.
Пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.
Тому, кто дорог был при жизни,
От тех, кто любит и скорбит.
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто любить і скорбить.
Одной звездой стало меньше на земле,
Одной звездой стало больше на небе.
Однією зіркою стало менше на землі,
Однією зіркою стало більше на небі.
И сердцу больно, и горю нет конца.
І серцю боляче, і горю немає кінця.
Почто так рано нас оставил,
Так рано в вечность отошел?
Чому так рано нас залишив,
Так рано в вічність відійшов?
Прости! Ещё увидимся опять с тобой.
Пробач! Ще побачимось знову з тобою.
Лежал бы ты – читал бы я.
Лежав би ти – читав би я.
Какая шутка – наша жизнь земная!
Так думал я. Теперь я это знаю.
Яким же жартом є наше земне життя!
Так думав я. Тепер же – я це знаю.
Вечно будет о тебе слеза матери,
Грусть отца, одиночество брата,
Скорбь бабушки и дедушки.
Вічно буде про тебе сльоза матері,
Смуток батька, самотність брата,
Скорбота бабусі й дідуся.
Великой скорби не измерить,
Слезами горю не помочь.
Великої скорботи не виміряти,
Слізьми горю не зарадити.
Вечная память о тебе в сердцах родных.
Вічна пам’ять про тебе в серцях рідних.
Любим тебя, гордимся тобой,
И в памяти нашей всегда ты живой.
Любимо тебе, пишаємся тобою,
І в пам’яті нашій завжди ти живий.
Как капли росы на розах, На щеках моих слезы.
Спи спокойно, милый сын,
Все тебя мы любим, Помним и скорбим.
Як на трояндах краплі роси, На щоках моїх краплі сльози. Спи спокійно, милий син,
Всі тебе ми любимо, Пам’ятаєм і скорбим.
Опустела без тебя земля.
Спорожніла без тебе земля.
Был праведен и непорочен и ходил пред Богом!
Був праведний і непорочний і ходив перед Богом!
Да воздаст Господь за дело твое,
И да будет тебе полная награда от Господа Бога,
К которому ты пришел, чтобы успокоиться под Его крылами!
Нехай Господь заплатить за чин твій,
і нехай буде нагорода твоя повна від Господа,
Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися
під крильми Його!
Что это за памятник, который я вижу?
Это могила человека Божия!
Що це за пам’ятник, котрий я зараз бачу?
Це могила людини Божої!
Умер он в доброй старости,
Насыщенный жизнию,
Богатством и славою…
Помер він у добрій старості,
Насичений життям,
Багатством і славою…
Жизнь моя – дуновение!
Життя моє – подих!
В вечной памяти будеть праведник;
Не убоится худой молвы!
У вічній пам’яті праведний буде;
Не боїться він звістки лихої!
Вернуть нельзя, Забыть невозможно.
Повернути не можна, Забути неможливо.
Вот и ВСЁ.
От і ВСЕ.
И скучно, и грустно, И не кому руку подать.
І нудно, і сумно, І нема кому руки подати.
Слова и слезы бессильны передать,
Всю глубину нашего горя.
Слова і сльози неспроможні передати
Всю глибину нашого горя.
Ты всегда в памяти нашей.
Ти завжди в пам’яті нашій.
Любимый человек не умирает,
Он с нами просто жить перестает.
Кохана людина не вмирає,
Вона з нами просто жити перестає.
Как рано ты ушел, родной,
Оставив нам печаль и боль.
Як рано ти пішов, рідний,
Залишивши нам сум і біль.
Ты память счастья,
Что умчалось прочь.
Ти пам’ять щастя,
Що помчалось геть.
Земной путь краток, Память вечна.
Земний шлях короткий, Пам’ять вічна.
Нет таких слов, чтобы выразить
Всю боль и скорбь души нашей.
Немає таких слів, щоб виразити
Весь біль і скорботу душі нашої.
Тепло души твоей осталось вместе с нами.
И сердцу больно, И горю нет конца.
Тепло душі твоєї залишилось разом з нами.
І серцю боляче, I горю немає кінця.
Любим тебя, и в памяти нашей всегда ты жива.
В сердцах людей, оставив след,
Память о тебе вечно жива.
Любимо тебе, і в пам’яті нашій завжди ти жива.
У серцях людей, залишивши слід,
Пам’ять про тебе вічно жива.
Что можно выразить словами,
Коль сердце онемело?
Ты, Господи содеял, Что угодно тебе.
Що можна виразити словами,
Якщо серце оніміло?
Ти, Господи вчинив, Нехай буде воля Твоя!
Любящие тебя
Люблячі тебе
В руки твои Господи
Предаю дух мой.
В руки твої, Господи,
Віддаю дух мій.
Дорогой, милой маме.
Дорогій, милій мамі. .
Любовью, милосердием, теплом
Согрела обездоленные души,
И память светлую о ней пусть не потушит
Бесчисленная череда времен.
Любов’ю, милосердям і теплом
Зігріла обездолені ти душі
І пам’ять світлу нехай не порушить
Часу невплинна течія
Благословенны те, чьи будут помнить имена.Благословенні ті, про кого не забудуть
Земной путь короток.
Память вечна.
Земний шлях короткий,
Пам’ять вічна.
Спи с миром и моли Бога за нас.Cпи з миром і моли Бога за нас.
Немножко пожить в помыслах было. И, может, пожил бы. Да солнце зашло.Ще трохи пожити — на думці було,
і може пожив би. Та сонце зайшло.
Епітафія: Мы тяжесть жизни победили. Ты слвавно жил, мы слвавно проводили