Лідія Платонівна Деполович, учителька, авторка найпопулярнішого букваря, виданого 1926 року в короткий період українізації. За цим букварем навчалося не одне покоління українських дітей. Буквар “Нумо читати” перевидавали до 60-х років аж 19 разів!
Його матеріали “Десять робітників”, казка “Котик і півник”, загадки та прислів’я використані у сучасних букварях.
Видатна вчителька померла в 1943, замучена постійним недоїданям, впавши в яму від вибуху снаряду.
Пам’ять про видатного українського педагога бережуть. У Ковчині одну з вулиць названо її ім’ям. В історико-краєзнавчому музеї села розміщено експозицію, присвячену родині Деполовичів.
Нарешті, в 2017 громада міста Києва встановила пам’ятник на могилі Лідії Платонівни. На скромності виконання наполягали родичі педагога – Лідія Деполович вела скромне життя, таким мав бути і пам’ятник.
Процес
Зробити надгробну плиту в формі стола, на який покласти Буквар і вазу з квітами. Матеріал обрали букінський габро – довговічний і саме на ньому гравіровка портрета виходить найкраще. Робимо 3D модель.
Представник замовника Сергій Спутай настільки проникся його створенням, що зробив модель з картону в натуральну величину просто в себе на кухні
:
Скотч і картон допомогли визначитись з розмірами монумента.
Щоб ваза не закривала плиту, було прийнято рішення виготовити досить нетипову для пам’ятників вазу, діаметром всього 8 см.
В процері вирішили робити більший, повнорозмірний портрет. Тож додалось 220 грн. з урахуванням деталізації.
Результат:
